Що таке присвійні прикметники
Присвійні прикметники – це різновид якісно-означальних прикметників, які вказують на приналежність (належність предмета комусь). В українській мові вони відповідають на питання «чий? чия? чиє? чиї?». Такі прикметники утворюються від іменників і змінюються за родами, числами та відмінками, узгоджуючись з іменником, до якого відносяться.
Приклади присвійних прикметників
- Батьків (будинок) – батьків будинок (чий? батьків)
- Материн (подарунок) – материн подарунок (чий? материн)
- Сестрин (зошит) – сестрин зошит (чий? сестрин)
- Бабусина (казка) – бабусина казка (чия? бабусина)
- Собачий (повідець) – собачий повідець (чий? собачий)
- Котяча (миска) – котяча миска (чия? котяча)
Як бачимо, ці прикметники формуються від іменника за допомогою суфіксів -ів, -ин, -їн, -ач(ий), -яч(ий) тощо, залежно від роду іменника та інших морфологічних ознак.
Особливості вживання
1. Узгодження з іменником
Як і інші прикметники, присвійні узгоджуються з іменником у роді, числі і відмінку. Наприклад:
- Однина, чоловічий рід: батьків стіл
- Однина, жіночий рід: батькова машина
- Однина, середній рід: батькове слово
- Множина: батькові речі
2. Основа і суфікси
Від іменників чоловічого роду з кінцевим приголосним часто утворюємо присвійний прикметник за допомогою суфікса -ів: (брат – братів, батько – батьків). Від іменників жіночого роду (мати, сестра) можуть виникати форми на -ин, -їн, -ин(а): (матін, сестрин). Якщо йдеться про тварину – кота, собаку, вовка, то прикметник може мати форму котячий, собачий, вовчий.
3. Відмінність від родових прикметників
Варто не плутати присвійні прикметники з так званими відносними прикметниками, що лише вказують на походження чи матеріал: дерев’яний (з дерева) – це не присвійний прикметник, а відносний. Присвійний же чітко вказує, що предмет належить конкретній особі або істоті.
Речення з присвійними прикметниками
- Материн голос лунав через увесь дім, коли вона звала дітей на обід.
- Братів велосипед зламався, тож тепер йому доведеться йти пішки.
- Сестрина книжка виявилася надзвичайно цікавою, тож я не міг відірватися від читання.
- Котячий хвіст поволі вимальовувався з-під дивана, коли тварина стежила за мишею.
- Батькова порада завжди допомагала приймати правильні рішення.
- Собачий гавкіт розбудив нас посеред ночі, налякавши сусідів.
Приклади в розгорнутих реченнях
Мамин пиріг з яблуками був таким духмяним, що його аромат рознісся по всій вулиці. За лічені хвилини усі діти збіглися, відчувши смак бабусиної випічки.
На подвір’ї стояв братів автомобіль, який він придбав на власні заощадження. Навколо бігала собача малеча, весело виляючи хвостами.
Помилки, яких варто уникати
- Неправильний суфікс: іноді плутають суфікси -ів, -ин, -їн. Потрібно звертатися до словників для уточнення правильної форми.
- Неправильне узгодження: наприклад, «материні ради» замість «материні поради». Варто чітко узгоджувати відмінки та числа.
- Заміна на відносні прикметники: іноді замість присвійних використовують відносні чи навпаки, що змінює зміст. Наприклад, «гусиний суп» означає суп із гусятини, а «гусачий суп» вказує, що цей суп належить гусакові (хоча в реальності така конструкція маловживана).
Висновок про важливість присвійних прикметників
Присвійні прикметники – це один із способів точно висловити, кому чи чому належить предмет. Правильне вживання таких форм робить мовлення зрозумілішим і різноманітнішим. Завдяки ним ми можемо точно описати власність та підкреслити важливі деталі у висловлюваннях. Аби уникати помилок, варто звертатися до підручників і словників, а також тренуватися складати речення із різними формами присвійних прикметників. Так мовлення стає багатшим та виразнішим.